Коротка історична довідка

Дунай-Дністровська зрошувальна система

Дунай – Дністровська зрошувальна система будувалась і вводилась в експлуатацію з 1980 по 1991 роки. Станом на 1 січня 1992 року наявність зрошувальних земель ДДЗС складала 48,325 тис .га., з них

-    у Татарбунарському районі - 29,152 тис. га;

у Саратському районі – 18,057 тис. га;

у Білгород –Дністровському районі -1,116 тис. га.

Системи будувались в дві черги.

Проект першої черги ДДЗС був розроблений у 1967-1973р. р., на площі 29,2 тис. га.

Будівництво почалось в 1976 році та було закінчено в 1986 році і 1991 році в експлуатацію було введено 19,26 тис. га.

Після закінчення будівництва другої черги ДДЗС у 1992 р. було полито        35,8 тис. га, або 74 % від наявності зрошувальних земель ДДЗС у 1993 року було полито всього 14,6 тис. га., або 30%.

                За період з 1994 – 2000 років різко скоротилась площа поливу зрошувальних земель.

                Зменшення площ поливу відбулося через те, що оз. Сасик не є джерелом якісної води за хімічним складом, що впливає на якість верхнього шару ґрунту.

                Питома вага земель ДДЗС у загальній кількості зрошуваних земель Одеської області складає 21%.

За даними інвентаризації внутрішньгосподарської мережі 2011 року, на ДДЗС.

у Татарбунарському районі не поливається 29,152 тис. га. землі знаходяться на території 12 сільських рад;

у Саратському районі – 18,057 тис. га. землі знаходяться на території                      7 сільських рад.

                До цього часу ці землі рахуються як зрошувальні, але внутрішньогосподарська мережа за останні 20 років не використовувались за цільовим призначенням, не обслуговувалась і не охоронялася в повній мірі, що привело її в непридатний стан. Відсутнє джерело прісної води придатної для використання в тому числі і для поливу.

                Кілійським МУВГ розпочато вивчення даного проблемного питання з залученням науковців, проведенням незалежних експертиз для вирішення питання щодо доцільності її подальшого існування.